Львівський скансен – це єдиний у Львові етнографічний парк і музей народного побуту та архітектури - Шевченківський Гай, де зібрані рідкісні експонати дерев'яної архітектури з Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Буковини, Поділля та Волині ХVIII-XIX століть.
Екскурсія проходить за попереднім замовленням. Тривалість - дві години.
Шевченківський гай знаходиться на пагорбах Розточчя, покритих лісом (що є продовженням Подільської височини північно-східної частини Львова) на території приблизно 84 гектарів, біля парку «Високий Замок», в ландшафтному парку «Знесіння», в місцевості Кайзервальд. Музей вдало поєднує горбистий ландшафт, карпатську рослинність і бережливо перенесені з різних земель Західної України історичні споруди. Скансен в Імператорському Лісі - Кайзервальд відкрили в 1971. Ідея по створенню цього музею належала відомому українському вченому історику Іларіонові Свєнціцькому, який в кінці 1920-тих почав робіт у по створенню музею етнографії під відкритим небом. Почали створювати музей у той час коли у Львів переносили визначну пам'ятку народної архітектури українського народу - Миколаївську церкву збудовану в 1763 з села Кривки в Турківському повіті. Громада села Кривки після будівництва нової церкви вирішила демонтувати свою стару дерев'яну церкву з трьома мальовничими стрункими вежами, але Михайло Драган - український дослідник старожитностей і мистецтвознавець зумів переконати мешканців села в тому, щоб вони утрималися від її розбирання. Завдяки подальшим клопотаннями на гроші митрополита архієпископа Андрея Шептицького в 1930 церква під наглядом і керівництвом Михайла Драгана було розібрано, перевезено та зібрано у місті Львів як церкву для чоловічого монастиря отців Студитів. Так врятовано перлину бойківської церковної дерев’яної архітектури, якій судилося започаткувати сучасний "Шевченківський гай" - Музей народної української архітектури та побуту і стати його окрасою в майбутньому. В 1966 році за ініціативою співробітників Музею художнього промислу та етнографії почались конкретні роботи. Створено відділ народного будівництва, що в 1971 і був реорганізований у Музей Парк народної архітектури та побуту. Експозиція музею-скансену налічує 124 об'єкти архітектури, об'єднані в 54 садибах. У музеї також функціонують чотири виставкових зали, де двоє з цих залів мають постійну експозицію, а в постійній експозиції та запасниках музею знаходяться приблизно двадцять тисяч предметів щоденного користування та побутового мистецтва.
Музей-парк організований за принципом етнографічних зон: історико-етнографічні області Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Полісся, Поділля, Волинь, Рівнинне Закарпаття, Покуття, Буковина і Галичина.
У господарських та житлових приміщеннях розташовано предмети домашнього повсякденного користування, сільськогосподарський реманент, ремісницький інструмент та транспортні засоби. Музейні фонди нараховують більше двадцяти тисяч експонатів.
Господарські, житлові, виробничі будівлі відтворені в Шевченківському Гаю у тих ансамблях, куди вони належали, тобто у комплексах різноманітних соціальних прошарків. Тому в скансені на площі понад шістдесят гектарів створено мікросела. У господарських і житлових будівлях експонуються одяг, предмети домашнього вжитку, інструменти для різних ремесел, знарядь сільської праці, вози. Відповідні інтер'єри відтворюються в церквах (а їх тут аж шість і всі діють), дзвіницях і каплицях. Основні фонди скансену музею у Львові розділені на п'ятнадцять груп: гончарство, одяг, тканини, меблі, сільськогосподарські знаряддя, інструменти, речі домашнього вжитку, художні промисли, музичні інструменти, живопис, писанки, рукописи та стародруки, скульптура, церковний інвентар, пасічник, ткацькі знаряддя.
У парку ми з Вами відвідаємо найстаріший експонат - селянську хату 1749 року, кузню, школу, тартак, сукновальня, водяний і вітряний млини, садибу з будинком 1812 і стайню 1903 з села Либохора в Турківському повіті, бойківську хату 1909 з Тухольки, села в Сколівському районі, дерев'яну церкву 1763 року з села Кривки Турківського повіту, пам'ятник національного значення - шедевр народної архітектури ....
